Робота «по-старому»

Понад рік тому був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» № 1982 VIII від 23.03.2017 (набрав чинності з 19.07.2017).

Сформована практика застосування зазначеного Закону бухгалтерськими, фінансовими, комерційними службами підприємств спонукала автора написати цю статтю. А практика така: «ми працюємо по-старому», тобто «видаємо і приймаємо первинні документи з підписами і печатками, відображаємо такі документи в бухгалтерському обліку і т.д.», і висновок: значить у нас все в порядку.

У цій статті розглянемо деякі особливості застосування даного закону в господарській діяльності підприємств і підприємців (далі по тексту підприємства і підприємці - підприємства), можливі помилки його застосування в правозастосовчій практиці і рекомендації для уникнення подібних помилок.

Основні положення, які нас цікавлять, викладені в частинах 1 і 3 статті 58-1 Господарського кодексу (ГК) України:

1. Суб'єкт господарювання має право використовувати в своїй діяльності друку. Використання підприємством печатки не є обов'язковим.

3. Наявність або відсутність відбитку печатки підприємства на документі не створює юридичних наслідків.

Спробуємо розтлумачити ці норми.

Перша норма означає, що печатка підприємства є таким же реквізитом, як і, наприклад, фірмовий бланк підприємства, тобто практично це декорація, не більше того.

Друга наведена норма очевидна: є відбиток печатки чи ні, для всіх зацікавлених осіб - інших підприємств, громадян, а також правоохоронних органів, судів - не має значення, оскільки Закон визначив: відбиток печатки не створює юридичних наслідків.

Але виникає закономірне питання: а що ж має значення і створює юридичні наслідки?

Перш ніж знайти відповідь на це питання, розглянемо виключення, коли відбиток печатки на документах підприємства варто було б вважати обов'язковим.

Зауважимо, що ряд положень законодавства, зокрема, ГК України, Закону «Про господарські товариства», містять норми, які регулюють дані правовідносини таким чином, що можна прийти до висновку, ніби використання печатки є обов'язковим.

Найбільшого поширення в Україні отримали підприємства у формі господарських товариств. Наприклад, стаття 4 Закону України «Про господарські товариства» встановлює, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі Статуту. Тут ключові слова «... діють ... на підставі Статуту». І в світлі розглянутого питання про печатки виходить так, що підприємство має право встановити свої правила використання своєї друку.

Статути різних підприємств, як правило, відрізняються і містять два види норм: перші просто вказують на наявність печатки у конкретних підприємств, які не регламентуючи їх застосування, і другі прямо вказують, що підписи керівника (його заступників, головного бухгалтера і т.д.) підприємства скріплюються (завіряються і т.п.) печаткою підприємства. Перший вид норм Статутів повністю охоплюється зазначеною ст. 58-1 ГК України: «Наявність або відсутність відбитку печатки підприємства на документі не створює юридичних наслідків».

Але якщо в Статуті є наведена друга норма, то відсутність відбитку печатки буде порушенням Статуту підприємства, і підпис керівника підприємства або іншої посадової особи, відповідно до Статуту, без друку буде неповною, тобто документ від імені підприємства не підписаний. Відбиток печатки слід вважати в такому випадку частиною підписи від імені підприємства або її одноосібного виконавчого органу.

Для розуміння питання щодо співвідношення підписів і печаток на документах підприємства наведемо частину постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 р по справі №21 / 235-09. Так, зазначений суд прийшов до висновку, що підпис боку (сторін) на угоді підтверджує тільки форму угоди, в якій воно вчинене, - письмова, а відповідно, сам факт здійснення операції юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, скоєному в письмовій формі. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо того, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням того, що скріпляє не підписи особи, а самого документа.

Природно, дане судове рішення зараз практично не має правого значення. Однак воно цікаве тим, що якби подібний спір трапився в даний момент, то суд не зміг би розглядати відбиток печатки як свідчення того, що скріпляє документа. Оскільки, як вище показано, наявність або відсутність відбитку печатки підприємства на документі не створює юридичних наслідків, але суд не зміг би не звернути уваги на положення Статуту підприємства щодо обов'язковості відбитка печатки на підписі керівника підприємства. Якщо ж такого положення в Статуті немає, то наявність відбитка для суду взагалі не мало б значення.

Слід акцентувати увагу на тому, що ці міркування про регулювання Статутами застосування печаток стосуються лише укладення угод, які підписуються першими особами підприємств, але практично не мають значення в оформленні безпосереднього руху товарів первинними документами, які, як правило, підписуються уповноваженими працівниками підприємств.

 

Що має значення?

Тепер повернемося до поставленого вище питання: що ж має значення?

Залишається тільки одне - підпис на документі і повноваження розписалася особи. Тепер повернемося до початку цієї статті і побачимо помилку, яку допускають підприємства, що працюють «по-старому», які не враховують змін у законодавстві. Наведене вище рішення суду до вступу закону про скасування печаток показує: підприємства могли обгрунтовано припускати, що суди при наявності документів з печатками від контрагентів стануть на їх бік навіть, якщо будуть якісь проблеми з підписами або повноваженнями підписантів. У будь-якому випадку бухгалтерія підприємства, особливо не заморочуючись, зобов'язана була прийняти до обліку первинний документ з підписом і печаткою.

Тепер подивимося, як ми працюємо «по-старому»: бухгалтерія приймає до обліку документи з підписом і печаткою. Але уявімо, що підпис на первинному документі поставлена не уповноваженою особою, а печатка стоїть, але це, як встановлює закон, з 19.07.2017 не створює юридичних наслідків, тобто друк, що вона є, що її немає, не має взагалі значення.

Тобто на первинному документі відсутній найважливіший реквізит - підпис, відповідно, це не первинний документ.

А тепер, якщо ми уявимо, що таких «документів» приймається до обліку на підприємстві тисячі і вони відображаються в бухгалтерському, а потім в податковому обліку і мають наслідком збільшення валових витрат, а відповідно, зменшення об'єкта оподаткування, то стає зрозумілим масштаб проблеми. Тут вже проглядається ухилення від сплати податків (ст.212 Кримінального кодексу України). Якщо додати до всього цього припущення, що і Договір, на підставі якого оформляються первинні документи, був підписаний не уповноваженою особою, то ситуація стає вкрай складною для підприємства, яке працювало з таким контрагентом.

 

Тепер про те, звідки може прийти проблема?

Перше, коротка ланцюжок - це невиконання контрагентом своїх зобов'язань, далі - подача позову в господарський суд з вимогою виплати заборгованості і заперечення контрагента в суді проти вимог позивача з обґрунтуванням заперечень тим, що документи підприємствам не вдавалося, підпису уповноваженої особи немає, а друк не має значення.

Друге, перевірка правильності сплати податків відповідними фіскальними органами. Тут підприємствам слід бути готовим до того, що перевіряючі органи можуть зажадати докази підписів Договорів і первинних документів уповноваженими особами, оскільки, як показано вище, печатки не мають значення, за винятком положень Статутів контрагентів, що також треба підтверджувати! І при відсутності підтвердження повноважень осіб, які підписали первинні документи, фіскальні органи можуть цілком обґрунтовано прийти до висновків про неправомірність обчислення об'єктів оподаткування в бік їх заниження. Тут, і це очевидно, ситуація видається ще більш складною, ніж описана в попередньому абзаці, судові суперечки треба буде вести не тільки з фіскальними органами, а й з контрагентами з непрогнозованими рішеннями судів.

Звичайно, для захисту своїх інтересів підприємство може спробувати застосувати ст. 241 ГК України: угода (правочин), вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, якщо особа, яку вона представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Але щоб не було ілюзій щодо цього, згадаємо, що відповідно до статті 202 ЦК України правочином (правочином) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

А ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік» визначає первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію. А господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як бачимо, господарська операція (а тим більше оформлення, видача первинного документа) не є еквівалентом поняття «угода (правочин)». Тобто не кожна господарська операція є угодою (правочином).

Тому щодо господарських операцій та / або підписання первинних документів уповноваженою особою (при тому що наявність печатки не має правового значення) представляється досить складним довести в суді, що такі дії - угода. Крім того, також необхідно буде доводити і такі обставини, що особа, яка підписала первинні документи, було представником, що було схвалення угоди т.д.

 

Трохи про факсиміле

Як сказано вище, до прийняття нових норм про застосування печаток для судів при розгляді спорів з сумнівною підписом на документах було визначальним наявність відбитка печатки підприємства на документі. Тепер же, коли тільки підпис має значення, слід досить уважно ставитися до використання факсиміле, яке регулюється ч.3 ст. 207 ГК України: використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

На що тут слід звернути особливу увагу. Перше, ця норма також говорить про можливість використання факсиміле, але тільки при здійсненні операцій. І друге, перед використанням факсиміле необхідна письмова угода, яка має бути підписаний сторонами.

 

деякі рекомендації

Якщо підприємство має безліч контрагентів, що поставляють товари, а поставки підтверджуються первинними документами, то ідеальним було б отримання від контрагентів нотаріально оформлених доручень від контрагентів із зазначенням в довіреності осіб, уповноважених на підписання первинних документів, інших документів, що мають правове значення. При нотаріальному посвідченні довіреності нотаріус перевірить (в будь-якому випадку зобов'язаний це зробити) Статут підприємства, дієздатність і повноваження особи, яка підписує нотаріально оформлену довіреність, і його особистість, що значно знизить ризики.

Можливо, також отримати від контрагента (тобто іншого підприємства) довіреність, оформлену їм самим. Але в цьому випадку працівникам підприємства самостійно доведеться перевіряти всі ті обставини, які перевіряє нотаріус.

Джерело Судово-юридична газета

Корисні посилання
Офіційні портали

   

Контакти
Ми завжди на зв'язку

м. Черкаси, вул. Кірова, 55, оф. 18

тел.: (+38050) 522-99-89

тел.: (+38063) 744-07-17

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.